Алітерація – повторення однорідних приголосних задля інтонаційної виразності вірша, емоційного поглиблення його змісту.
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту... (Л. Українка)
Анафора (Єдинопочаток) – повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршових рядків чи строф.
Твій погляд вернув мені спокій,
Твій погляд розвіяв печаль… (П. Савченко)
Антитеза – стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістове й емоційне звучання твору:
Дурний говорить, а розумний слухає.
Асонанс – повторення однакових або близьких голосних звуків у віршових чи прозових рядках, що надає творам певної виразності і милозвучності.
Вмочає сонце в сонну потязь
Золототкане полотно (М. Драй-Хмара)
Епіфора (Єдинокінець) – повторення однакових слів чи звукових сполучень у кінці віршових рядків або строф із метою посилення виразності й музичності:
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день. (П. Тичина)
Інверсія – поетичний засіб, фігура: незвичайне розміщення слів у реченні з метою виділення найбільш значущого слова, слів.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною. (І. Котляревський)
Паралелізм – стилістичний прийом паралельного зображення в художній літературі (особливо в поезії) явищ природи й людського життя через їх співставлення.
Як ми кохались, як зерно в горісі,
Тепер розійшлися, як туман по лісі. (Л. Костенко)
Риторичні фігури – фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер. Умовність риторичних фігур не розраховує на реальну відповідь чи дію. Риторичні фігури: звертання, запитання, заперечення, оклик.
Тавтологія – це стилістична фігура, яка полягає у повторенні тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів і вживається для увиразнення і організації віршування: молодий юнак, диво дивне, боліти болем.
Стопа – у силабо-тонічному віршуванні – це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного, двох або трьох ненаголошених складів. Від повторення стоп залежить розмір вірша.
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту... (Л. Українка)
Анафора (Єдинопочаток) – повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршових рядків чи строф.
Твій погляд вернув мені спокій,
Твій погляд розвіяв печаль… (П. Савченко)
Антитеза – стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістове й емоційне звучання твору:
Дурний говорить, а розумний слухає.
Асонанс – повторення однакових або близьких голосних звуків у віршових чи прозових рядках, що надає творам певної виразності і милозвучності.
Вмочає сонце в сонну потязь
Золототкане полотно (М. Драй-Хмара)
Епіфора (Єдинокінець) – повторення однакових слів чи звукових сполучень у кінці віршових рядків або строф із метою посилення виразності й музичності:
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славим день. (П. Тичина)
Інверсія – поетичний засіб, фігура: незвичайне розміщення слів у реченні з метою виділення найбільш значущого слова, слів.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною. (І. Котляревський)
Паралелізм – стилістичний прийом паралельного зображення в художній літературі (особливо в поезії) явищ природи й людського життя через їх співставлення.
Як ми кохались, як зерно в горісі,
Тепер розійшлися, як туман по лісі. (Л. Костенко)
Риторичні фігури – фігури мовлення, побудовані на словесних зворотах, що мають умовно-діалогічний характер. Умовність риторичних фігур не розраховує на реальну відповідь чи дію. Риторичні фігури: звертання, запитання, заперечення, оклик.
Тавтологія – це стилістична фігура, яка полягає у повторенні тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів і вживається для увиразнення і організації віршування: молодий юнак, диво дивне, боліти болем.
Стопа – у силабо-тонічному віршуванні – це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного, двох або трьох ненаголошених складів. Від повторення стоп залежить розмір вірша.
Немає коментарів:
Дописати коментар